Ручки, да. А вот колесо можно и резинкой зафиксировать, педали я думаю тоже можно им место найти.Хотя я считаю, что чехол без ручек и карманов для колеса и педали - это не чехол, а простой мешок! Это не серьезно. Да и плохо когда колесо болтается по чехлу!
В принципе да, их можно вкрутить с обратной стороны.А педали-то зачем снимать?Ручки, да. А вот колесо можно и резинкой зафиксировать, педали я думаю тоже можно им место найти.
Размещали 6. В два яруса. Педали не мешали.В принципе да, их можно вкрутить с обратной стороны.А педали-то зачем снимать?Ручки, да. А вот колесо можно и резинкой зафиксировать, педали я думаю тоже можно им место найти.
В некоторые чехлы байк с нормальным положением педалей не влазит.
Или например надо 4 штуки разместить на двух полках, это только в два этажа, тогда педали в нормальном положении очень сильно мешают.
у меняа где эти чехлы продаются?
а можна технические характеристики и картинки чехла в студию? а то на сайте производителя он даже не упоминается...Ну не знаю. Не такие уж они и громоздкие! Один с собой возиь проблем никаких. Зато ткань отличная, плотная и не порвется на полпути.
третья серия:возвращался я тут недавно из Крыма (30 августа, поезд 232 Симферополь-Киев) и вот что из этого вышло:
...
Шановний Юрій Володимирович!
Ваша скарга розглянута керівництвом Вагонної дільниці станції Київ пасажирський Південно-Західної залізниці.
Провідники пасажирських вагонів поїзда N_232 сполученням Сімферополь-Київ Бондар НЛ. та Стужук В.С. направлені на навчання до Київської технічної школи з наступною перевіркою знань Правил перевезень багажу, вантажобагажу та пошти залізничним транспортом України.
Звернуто увагу начальника поїзда Ткачук Л.Ф. на невжиття належних заходів для своєчасного вирішення конфліктного питання з пасажиром.
Керівництво дільниці просить вибачення за прикрий випадок, який стався з Вами під час посадки в поїзд.
З повагою,
В.О.Начальника Вагонної дільниці
станції Київ-пасажирський ПЗЗ А.Г.Обазим
Перед тем, как писать это, я надыбал в сети "ПРАВИЛА перевезень пасажирів, багажу, вантажобагажу та пошти залізничним транспортом України" и надергал оттуда цитат, которые, как мне показалось, имели отношение к описанной мной выше ситуации, пытаясь свести все к доводу: в вагоне с местами каждый пассажир имеет право ехать сидя, точка.26 лютого 2006 року, я, попереднью придбавши у білетній касі ст.Славське квитка до станції Львів на потяг № 808 Мукачеве-Львів, який відправляється зі ст.Славське о 19:39, вирушив до Львова. Як можна бачити, мій квиток був дійсним для заняття місця № 16 у міжобласному вагоні № 1С вищевказаного потягу. Копію квитка ДР № 999393 надаю у додатку №1 до скарги.
Коли я увійшов разом з супроводжуючими мене друзями у вагон, то побачив, що моє місце, яке становило собою окреме крісло, було зайнято сторонніми особами які, на мою вимогу пред’явити та порівняти наші квитки, відмовилися це зробити у категоричній формі. Вони мотивували своє право на заняття належного мені місця тим, що, буцімто, вагон є вагоном загального типу який факт не передбачає обов’язкової належності місць у ньому пасажирам-власникам квитків, у яких це місце вказане та що кожне місце у вагоні може бути зайнятим будь-якою особою, яка має квитка.
Після кількох наполягань особа, що зайняла належне мені місце нарешті пред’явила свій квиток, який виявився квитком, написаним на офіційному квитковому бланці вручну невстановленим провідником потягу. Місця там дійсно вказано не було.
Маю зауважити, що у вагоні, крім мене, було багато пасажирів, місця яких були зайняті іншими пасажирами з подібними моєму квитками, які, у свою чергу, сиділи не на свої місцях бо їхні місця були зайняті іншими пасажирами з виписаними провідником квитками без вказаних місць. Наявна кількість пасажирів у вагоні наразі значно перевищувала кількість наявних крісел.
Маючи ситуацію, яку я не був спроможнім вирішити самостійно, я мусив звернутися до провідника. На мої зауваження щодо вищеописаного провідниця поскаржилася, що буцімто вона мусить виписувати квитки усім, хто заходить у вагон, та не має можливості відстежувати зайняття пасажирами своїх місць. На мою вимогу назвати свою посаду, ім’я та пред’явити службове посвідчення мені було відмовлено. Наполягаючи, я зміг лише отримати усно фамілію провідниці, яка звучала подібно до Міклоченкова або якось схоже.
Увесь цей час я та кілька інших пасажирів були вимушені стояти у проході вагону, бо вільніх місць для сидіння у ньому взагалі не було.
За кілька хвилин до вагону зайшла старший провідник, яка на мою вімогу показала вийнятий з кишені пластиковий нагрудний знак з іменем Юськів Надії Петрівни. На вимогу показати службове посвідчення я отримав відмову, мовляв, посвідчення вона забула в іншому вагоні.
Пані старший провідник дала мені пояснення щодо розподілу місць, схожі до пояснень пані Міклоченкової, що я вже виклав вище у цьому листі. Вона також зробила спробу навести порядок у вагоні, але це було марним. Декілька пасажирів пересунулися і це дало змогу кільком стоявшим пасажирам сісти, але не всім. Коли мені старшим провідником було запропоновано сісти на одне з таких звільнених місць (у вагоні ще залишалися пасажири із придбаними в касах квиткамиб що стояли, очікуючи звільнення їхніх місць, я завважив за більш належне зайняти те місце, що належало мені за квитком і відмовівся заняти те, квитка на яке в мене не було. На тому старший провідник залишила вагон і більше у ньому не з’являлася.
Я був вимушений простояти увесь час, що потяг рухався до Львова, який становив приблизно 2 години 30 хвилин, незважаючи на те, що мав законно придбаного квитка.
Повернутись до “Туризм. Матчасть”
Зараз переглядають цей форум: Немає зареєстрованих користувачів і 2 гостей