Особливо зверну увагу момент "українізації" та що його до цього спонукало.
Зараз ідуть досить вагомі зрушення в суспільстві з цього приводу. Нарешті відому фразу, про авторство якої ще досі сперечаються, і яка є основним і найвагомішим трендом "русского міра" - почали сприймати всерьоз
(мова йде про фразу «что не доделал русский штык, доделает русский чиновник, русская школа и русский поп»).
І я дуже радий з цих зрушень і цих процесів. І з нашого нового освітнього закону і квот на радіо і телебаченні і ще купи всього, спрямованого на повернення українськості українському народу... Можливо моя думка буде когось коробити, але я саме так і вважаю: не буде російської мови і культури в Україні - не буде тут і Росії. Їй не буде що тут робити... Геополітику вирішує не економіка. І не зброя. Її визначає більше усвідомлення власної автентичності.
І не треба мені масово розказувати "маі предкі всегда жілі здєсь в Украінє і всегда разговарівали на русском язьіке". Ніхрена! Можливо конкретно Ваші предки - й так. Але порийтеся в Гуглі, подивіться перепис населення, подивіться карти - на тому ж донбасі і луганщині до голодомору, на початку ХХ століття, і навіть ще раніше - за царської Росії - проживали 85-90% українців. Які спілкувалися українською мовою! Не кажучи вже про Кубань і половину смоленщини, які також були україномовними. В Києві і в Одесі було більше російської, ніж в Донецьку і в Луганську. Ну, то таке - культурні столиці, вони завжди інтернаціональні.
Дехто каже, що ідентичність національну він то свою усвідомив, але так важко не те, щоб навчитися, а от перейти в спілкуванні на українську. Незвично. Слова постійно згадуєш, перекладаєш в голові... Ні, неважко. І навіть досить швидко відвикаєш від російської... У мене якось вийшов такий собі спонтанний експеримент. Я вільно володію як російською, так і українською і раніше в правилах хорошого тону в громадських місцях, на роботі etc зазвичай відповідав на тій мові, на якій звертався співбесідник, тобто російську досить часто використовував. У зв'язку з відомими подіями мене перемкнуло і я вирішив, що на мові окупанта говорити якось негонорово. Ну і забив на російську... Десь з півтора року зі всіма співрозмовниками і пацієнтами спілкувався виключно українською... А якось вирішив зробити зворотній експеримент - поспілкуватися день російською
. І що ви думаєте? Я почав довго згадувати російські слова, перекладати в голові, тормозити і робити паузи... І це при моєму то словниковому запасі російської, що стільки слів своєю рідною не кожен москаль знає
. Це якраз той момент, якого страшно бояться рашинскі ідеологи - що їхню російську просто всі забудуть. Що вона стане зовсім нікому не потрібною. А це ж останній кілок у труну їхнього "русского міра"... Ну і фіг з нею, з російською. Краще я слоти пам'яті, відведені під російські слова, відформатую і заповню їх англійськими. Більше толку буде для власного розвитку. А то ці лапті з куфайками тільки місце в пам'яті займають. А нафіга вони потрібні - і так їх вже ніхто давно не носить. А чогось нового і толкового, щоб оновити словниковий запас, москалі за триста років так і не придумали... А те, що вкрали - зазвичай має англійські назви (хіба що автомат Калашнікова - німецьку Stg 44; ой хохма зараз з тим автоматом і пам'ятником - то ставлять, то зрізають, вата сопе і тріщить по швам, скрепи валяться, бардак на Росії зараз страшний
).