День третій знову приніс розлуку. Забомбивши спільне фото, розпрощалися з Денисом та Вікторією
На якомусь рекламному банері раптом вичитали, що перебуваємо в районі Токай. І навколо нас чекають винокурні
Найближча виявилась в селищі Viničky, то ж туди і покрутили.
Олексій і Настя кажуть, що вино було чудове. Але воно меркне на фоні тих оргізмічних реякцій які чекали нас далі.
Другу половину дня, і частину наступного, наш шлях пролягав по дамбі.
Навколо затоплені долини річки Латориця. Багато води, дерева, сонце і просто шалена кількість диких тварин.
Родзинка ж маршруту - майже повна відсутність людей. Жодних магазинів і інших предметів побуту.
Все це щастя виявилось маркованою велодоріжкою. Яка веде від селища "Вінішкі" аж до нашого кордону. Мега респект Словакам, і велике бажання повернутися в ці місця.
Думаю подорож в Токай, на наступне восьме березня - буде хорошим приводом.
Дичини навколо було настільки багато, що Настіне бачажжя заночувати в будиночку, місцями навіть перевершувало жагу Сашка потрапити в Лідл ))
Але, нажаль, будиночки виявились замалими =(
Намет поставили на полі, і майже весь час відпочинку насолоджувались чарівними "ілюзіями" сонячних променів
Першу половину дня крутили чудовими автентичними селищами з добрячим нальотом історії.