Повідомлення kark » 30.5.10 09:49
На "Велодень" таки потрапила вперше за три роки. Звісно, вражень море. Їхала з Осокорків. Мушу сказати, що ближче до носа колоною здебільшого і не пахло. Одні кучкувалися в зграйки і ніяк не реагували на вимоги координаторів вишикуватися по троє в ряду, бо, видно, не пережили б розлуки, тож виходило, що в одному ряду - один велосипедист, в другому - троє, потім знову один, потім двоє. Дистанція між деякими учасниками колони була явно не півтора метра. Натовп людей із велосипедами, який зібрався біля "Материка", було досить важко поділити на новачків і досвідчених, крім того, були діти, що, звісно, мало свій вплив на швидкість руху колони. Інструктажу і власне "поділу людей" та "шикування" як такого не було. У результаті, швидкість руху колони постійно змінювалася, кілька разів доводилося пригальмовувати, було два падіння (якщо не помиляюся), у міру того як люди починали втомлюватися, колона починала розтягуватися, "лакуни", що утворилися між втомленими і завзятими, останні заповнювали часом доволі навіть агресивно. Про те, що дівчата мали би їхати в крайньому правому ряду, деякі чоловіки досить швидко забули, мене якийсь лось тупо витіснив і далі вже чесав праворуч від мене - мов нічого й не сталося. Підйоми на Південний міст і далі по ходу були не такі щоб надто складні, але багато хто не встигав перемикати передачі, в результаті швидкість руху колони знову і знову змінювалася. Коли ж на шляху траплялися машини, народ починав різко гальмувати і пропускати їх, хоча координатори кричали, що перерізати нам дорогу автомобілісти не мають права, що нас супроводжує ДАІ тощо. Звісно, боятися було чого, наприклад, вантажівки десь уже після Південного, яка тупо сунула ліворуч і мала всіх в ду*і. Я нарахувала три такі машини - це ще дорогою до Європейської. Хоча, певна річ, можу і помилятися. Ну і на Хрещатику колони не було взагалі - це був просто натовп. Всім кричали: "По троє в ряду!" - але все це марно. Так уже правила розписували, так уже просили, а все до сра*и. До наступного року всім навчитися рахувати до трьох.
Найбільше вразив масштаб акції, а на майбутнє було би добре, якби всі розраховували свої сили, робили пробні заїзди, вчилися вчасно перемикатися і поважали одне одного.
П.С. На Європейській зустріла чуваків, з якими разом десь три роки тому їздили в Кийлів до страусів. Оце несподіванка!