Маршрут : Чернівці - Сторожинець - Берегомет - пер.Шурдин(1173м) - Селятин - Шепот - пер.Джогіль(1162м) - Нижній Яловец - Яблониця - Устеріки - Верховина - пер.Кривопільський (973м) - Ворохта
Кілометраж : 250км
Набір висоти : 3800м
Скидання висоты : 3200м
Дати проведення : 25-28 червня 2016р.
Перевал Шурдин є однією з найвіддаленіших і важкодоступних точок України. Щось постійно заважало здійснити мою давнішню мрію і підкорити найвищий автомобільний перевал України : небажання брати додатковий день або цілих 2 дні відпустки, адже із-за своєї віддаленості від транспортної інфраструктури і неймовірно повільного, ледве повзучого потягу Рахів - Київ поїздка займає 4 дні; то капризи погоди, що змусили на першотравневі свята через погоду, що зіпсувалася, здати квитки і відмовитися від наміченого маршруту. Багато учасників з полегшенням зітхнули, дехто докоряв, приводячи аргументи, що, мовляв, Карпати і дощ слова одного синонімічного ряду. Але, забігаючи наперед, з упевненістю можу стверджувати, що я прийняв вірне рішення.
На день Конституції в календарі знову випали 4 дні вихідних, і рішення на користь Шурдина було прийнято майже блискавично. Попутників, на відміну від травневої поїздки було всього 3 : я, Анна і Андрій.
Чернівці, відправна точка нашої подорожі, зустріли нас дуже жаркою задушливою погодою. О 9 ранку їхати було вже не зовсім комфортно : піт котив струмками і все ставало липким навіть від невеликих зусиль. Чернівці миле місто і тут можна провести цілий день, але не сьогодні - зараз у нас по плану гори і перевали. Снідаємо чим Бог послав біля копиці сіна в тіні дерев.
Щоб не їхати завантаженою трасою, вибираємо другорядні дороги уздовж Чернівецького регіонального парку і річки Прут. Спокуса покупатись в таку густу жару велика, але нам необхідно проїхати якомога більше. По дорозі пригощаємося суницею і вишнями.
Міст через річку Міхідру я проїхати не змін : відпускаю Анну з Андрієм, які не побажали освіжитися, а сам охолоджуюся хвилин 5. Річка хоч і мілка, але зі швидкою течією, прохолодною і вируючою водою. Лягаю, майже упираючись в обидва береги і їхати вже нікуди не хочеться. В найближчому магазині роблю виручку по шоколадним цукеркам і все вмить знищую. Після такого наздогнати Анну і Андрія не склало труднощів, тим більше що дорога Сторожинець - Берегомет відмінної якості. Останні дещо дуже жарких кілометрів Аанна охарактеризувала коротко : "Пекельне Пекло". У Берегометі нас чекали холодне пиво і вареники, солянка і пельмені.
Ближче до 5 годин покинули місто і взяли курс на Долишній Шепіт. Дорога помалу почала набирати висоту, часто пролягаючи біля лісу, який дарував таку бажану тінь. Набрали води на вечерю, купили продукти і розташувалися поряд з сільським стадіоном біля річки Серет з красивим видом на зелені хребти. Після майже 90 кілометрів спалося як в дитинстві .
За день 90км, набір висоти 1004м, скидання висоти 522м
