Прочитавши тему Юрія viewtopic.php?f=1&t=142341 і сам загорівся такою мрією. Спочатку планував їхати цивільно, та в останній тиждень змінив формат, так як трапився намет. Тому за весь час поїздки за житло не витратив ні копійки. Назад вирішив їхати нічним автобусом Автолюкс (як виявилось потім ще й зі стюардесою, яка пропонувала чай, каву, воду)
Багаж брав такий: намет на 3,5 місць, вага 3.75 кг, консольний багажник, каремат, рюкзак вага 5.5 кг (тепла куртка, штани велосипедні, труси велосипедні, футболка, труси 3 пари, шкарпетки — 3 пари, шматок господарського мила, дитяче мило, зубна щітка, трохи зубної пасти, кружка металева 1л, рушник, портативний зарядний пристрій, зарядка до телефону, другий телефон, блокнот, переднє крило, чохол, запасна камера,ніж, ложка, аптечка (спирт, перекись водню, рукавички латекс, стерильні бинт і вата, пластир, презервативи, репелент від комах), замок велосипедний, накладка на сідло, заднє крило, переднє крило, сумка з рем набором (камера, вижимка ланцюга, батарейки 3 мізинчикові, ліхтарик на світлодіоді на 3 мізинчикових акумуляторах, набір заплаток, нажд папір, клей, викрутка, набір ключів, вимірювач зносу ланцюга, ганчірка для окулярів) також до багажника приладнав дві пляшки, за допомогою смужок зі старої камери, спочатку по 0.7, потім вже літрові.
Поїздка почалась 3.08.15 о 15-00. Накрутив 40 км по Києву, бо треба було забрати намет, а потім попрацювати. Специфіка роботи потребувала кожного дня, крім суботи, години 2-3 (одну з ранку з 7-00 до 8-00 і дві ввечері з 18-00 до 20-00) поспілкуватись по телефону.
Так як до цього часу ніколи не ходив у походи з ночівлею, вирішив спочатку спробувати як воно буде. Тому мій маршрут закінчився в батька на городі біля хати. Де й заночував. На спідометрі були перші 100 кілометрів. Спочатку в наметі було жарко, але під ранок я натягнув на себе всю одежу, але її не вистачило (тут я і зрозумів навіщо потрібен спальний мішок). Довелось взяти з собою кофту з капюшоном (ще + 550 грам)
Наступного ранку 4.08.15, поснідавши, відправився в дорогу. Погода була сонячна. Вітру майже не було. Привали робив на пару хвилин кожні 10 км, щоб відійшли ноги і дупа з незвички та один на пів годинки після 60 км для перекусу. Добре, що взяв гелеву накладку на сідло, але не взяв крем від загару, тому руки обгоріли добряче. Перша ночівля застала за Жашковом біля села Ольшанка. Попрацювавши дві годинки на березі озера, поїхав шукати місце для ночівлі, що було в кілометрі від траси. А на спідометрі ще плюс 120.
Як кажуть: перший млинець, комом. Місце, яке я вибрав, було мягко кажучи невдале, так як першим пріоритетом було маскування. Та й часу не було шукати інше: темніло.. На вечерю була печена картопля, з огірками, помідорами, зеленню та мятний чай з цукром. Спати було з початку жарко, а потім дуже холодно. Врятував чохол на велосипед, який використовував замість покривала. Не легка трохи нічка вийшла, за те зрозумів на що ще потрібно звертати увагу при виборі місця.
5.08.15 прокинувся раненько. Приготувавши кашу з молодої гречки та доївши помідори з огірками, поїхав далі. Вітру знову майже не було. Вирішив трохи збавити оберти та заїхати до Умані, де погуляв трохи по парку. Потрібно було поповнювати запаси їжі, тому по дорозі заїхав в одне з сіл 2 км від траси, де купив булочок, кефір та набрав води та яблук. По дорозі були короткі привали та кілька на заправках, бо почав балуватись морозивом)
На цей раз місце вибрав на мальовничому березі річки Південний Буг. Поставив намет, скупався, виправся, попрацював з видом на цю красу
поїв яблучок та булки, покидавши спінінг, так нічого не спіймавши ліг спати. На спідометрі ще +150
Зранку поснідав та поїхав далі, але трохи заспав, бо минулої ночі спалось не дуже. Руки вже звикли до сонця, тобто так обгоріли, що я дивувався чого немає пухирів. По дорозі на одному з базарчиків поїв пиріжків з капустою та морозива і поїхав прилеглою до траси дорогою, що мала жахливий стан десь пару км. Під вечір докотився до села Ревово. Працював на заправці Сокар де були столики і дикі ціни. Потім, так як темніло, проїхавши в сторону Одеси пару км, та пару км від траси, заночував біля лісу та кісток, якоїсь тваринки. На спідометрі ще плюс 110.
Сьогодні працювати ввечері вже було не потрібно, тому задумав доїхати до моря. Згадав слова Юри про нескінченні тягуни
Також почав дути зустрічний вітер, тому невдавалося розігнатись з гори більше 35. І ось вона майже вона.. Одеса. Але не доїхавши 3 км, повернув на Затоку - ще + 60, де як виявилось відпочивали друзі. В морі купався, коли вже стемніло. Намет розбив прямо на пляжі.
Ось так за 4,5 днів, проїхавши 630 км, я потрапив на море.
