Друга половина дня виявилась ще більш насиченою, ніж перша.
Спочатку весела переправа через пень-колоду і частково вбрід, потім довгий піший підйом лісом, чудова польова дорога і знову вони - дикі черешні.
За браком часу трохи зрізали асфальтом і заодно вирішили відправити lite-групу з баулами коротшим шляхом до готелю.
До Язлівця встигли ще майже за графіком, а ось далі...
Пішки вгору по коліях тракторів, довго вниз по камінню, понад берегом по кропиві в людський зріст, переправа вбрід, ще веселіша переправа по колодах. Баули там, справді, були б зайвими.
До Русилівських водоспадів таки добрались і, залишивши там десант автономників, знову довго пішки пробирались вгору. Останні 3 км до бази летілись легко, враховуючи затяжний спуск серпантином. Як ми той серпантин будемо штурмувати завтра після сніданку - не уявляю.
Загалом, програму першого дня виконали практично повністю, тому з чистою совістю лягаємо спати