День другий спочатку мав бути простою докаткою, повторенням частини минулорічного маршруту. Але хіба це наш метод
?
Лишаю на маршруті брід, і другу половину малюю повністю з нуля, розвідка вздовж річок Різня і Ірша.
Ранок радує відсутністю туману, але насторожує відчутним вітерцем. Втім як виявилося, хай краще дме, ніж висока вологість.
Снідаємо і погнали!
Руляка у Дмитра трохи сумна, але це його не зупиняє
Ледь зігрілися – і за годинку перше випробування: 100-метровий (якщо вірити карті) брід
Оооо, який же тут стогін стояв! Виття, прокльони, побажання Оргу долі Жанни Д’арк і грішника у пеклі
Одним словом, всім дуже понравилось
Під завіряння про «ну точно вже останній у 2018-му брід» натикаємося на файну калабаню. Хммм, глибоченько. Не переїхати… Аж тут з іншого берега підрулюють мотоциклісти
і швидко стає зрозуміло, що тепер ще і перейти буде непросто, адже мотоцикли (а їх було 18) збили воду у багнюку і некисло проорали дно
(цей момент ліпше глянути у відеороликах)
Втім життя – штука врівноважена. Оскільки дорога тут одна, а хлопці їхали з іншого боку, то всі стежки, які підзаросли за літо, були прокатані, і нам лишалося тільки кайфувати
На околиці Яхнівки якесь чупирадло намагалося довести, що берег і 5 метрів річки – то його земля, тому нема чого тут зупинятися, нам треба їхати за паркан і вапше, він стомився за нами прибирати. Жиробаса хором було послано по горящєй путівці у теплі краї, певно ще досі мандрує (веселих пригод тобі, істото, сонця ласкавого і вітерцю попутного!)
На околиці Заруддя із Ірші набирають озеро (судячи з усього рибгосп чи платна риболовля). Зараз водойма спущена. А ще якась автівка намагалася нас наздогнати (певно теж хотіли помандрувати ген за небокрай), але дзуськи. Ми швидші
Різню переїздимо по мосту, а от за лісом очікує ще одна загадка. На карті відмічено брід і міст. Хммм… Але вже ж був останній брід. Чи ні
?
Розгадку шукайте на відео
.
А між тим вечоріє. Стає холодніше. Часом хапаємо нормальні дрижаки, тож крутимо-крутимо-крутимо. Так тепліше
Хатинка на околиці Стасевої
А далі все, як по рейкам: приїхали, квитки, магазин – і тепленька електричка.
П.С. так теж буває…
Карочі, пригода вдалася. Все, чого чекали від неї, отримали з вершечком.
З кожним візитом закохуюся в Поліссячко все більше і більше…
П.С. весна не за горами.
Краще зноситися, аніж заіржавіти.