10.06.2017 (R) Поміщицькі садиби. Пирятин та околиці.

[FoxteR]

Отлично катнули, всем спасибо, оргу отдельное;)

[Sport_dvizh]

Всім дякую)

[Оля-ля :)]

Чудові пригоди для тих, хто рано встає почались із Дарницького вокзалу. Розібравшись із місцями в електричці, ми швиденько дістались станції "Черняхівська", на якій FoxteR розраховував попити каву, а я - з'їсти круасан . Але там була пустош і окрім занедбаного туалету та платформ, які до речі, були повністю розібрані, нічого подібного не було.

Вирушивши по дорозі, розповідаю хлопцям, що нам дуже повезло і сьогодні буде попутний вітер... але у всіх виникають сумніви, бо їдемо проти вітру, а отже, тут два варіанти - або гісметео брехав, або їдемо не у той бік. Виявилось, що гісметео казав правду
Оминувши Черняхівку прямуємо до лінії треку. Відновивши рух у правильному напрямку, заїжджаємо до Сулимівки, де оглядаємо будівлю клубу, стару церкву та монументальні залишки радянської зброї.

Сонце яскраво поблискує над нами, вітер попутний, покришки шубуршать асфальтом... Чудовий початок суботнього дня, після вдалого робочого тижня.

Тримаємо темп 20-23, щоб добре розігріти м'язи та не сильно убивати ноги. Лозовий яр - Лемешівка з ярмаркою та чоловіком, що фанатіє Tour de France - Смотрики із чудовим міні-супермаркетом та підробними батончиками

Грунтові дороги полями до Березової Рудки добре нас розігріли та наситили легені киснем. Дуже багато зелені, прибитий зливою пил, свіженька травичка довкола - ось заради чого треба пертись в таку рань подалі від міста!


Поховальниця родини Закревських як завжди на місці, не змінилася за 8 років, так само розташована своїми гранями по сторонах світу, це я перевірила за допомогою компасу.

У містечку Березова Рудка, окрім кам'яниці ще є дуже величний парк закладений родиною Закревських ще у 18 столітті. Тут ростуть понад 40 видів дерев та дуб, якому вже виповнилося 600 років. Це місце тричі відвідував Тарас Шевченко, відпочиваючи на Полтавщині. Детальніше про парк можна прочитати >>тут<<
У парку розташована Навчальна пасіка місцевого аграрного коледжу:


Подальші ґрунти внесли в наш відпочинок трошки несподіванки, оскільки не вся вода після зливи ще випарувалась, то кожен знайшов свою грязюку



і вона була настільки прилипуча, що навіть п'ять відер води не змогли відмити байк FoxteRa.

Між Калиновим Мостом та Замостищем є чудовий асфальт в глибині лісу, де сталась дивна річ. По-перше там стоїть закинута п'ятиповерхівка з червоної цегли, в якій деінде живуть дивні люди.

А по-друге, поки я фотографувала п'ятиповерхівку, - зникли чотири чоловіки з велосипедами. В одну мить - раз і ніде немає. Як наче містичним рухом, хтось їх від мене заховав. Коли ж почала наздоганяти їх дорогою, яка звивалась на горизонті та не проглядалась далі 200 метрів, то ніяк не могла зрозуміти що відбулося за мить. Коли запитала у місцевої жінки з дитиною, чи та бачила таких як я, у формі і отримала заперечну відповідь, зрозуміла, щось сталось у лісі. Розвернувшись у зворотньому напрямі через мить почула дзвінок телефону, у трубці якого мене запитали, де я зникла. Отже, хлопці просто закотили за дім, який я фотографувала, але моя багата уява розіграла зі мною історію таємного зникнення групи велосипедистів
Але ж ні, ось вони, мої супутники!
Віталій

Олександр

Дмитро

і Олександр

веселі та сміливі учасники Пирятинських пригод

У Пирятині височіє кам'яний собор - взірець українського бароко XVIII—XIX століть; найцінніша історико-архітектурна і релігійна пам'ятка міста. Зведений у Пирятині в 1781 році на замовлення полкового осавула А. М. Ільченка і нині є діючим храмом.

Побачили гарну будівлю 1914 року, в якій розташована місцева школа.

а також, відому башту та місце зйомок радянського фільму "Королева бензоколонки"


Неподалік Пирятина біля села Велика Круча, є пивоварня та крамниця сувенірів, до яких ми завітали та радимо завітати іншим


Приємний господар сфотографував нас на згадку, ми перемацали усі сувеніри, передивились ціни та пішли дегустувати пиво



Оскільки часу залишалось обмаль, то вибравши оптимальний маршрут, ми попрямували до станції Гребінки другорядними дорогами із гарним асфальтом через селище Почаївка. Проїжджаючи селом та побачивши назви на табличках Ульянівка, трошки занепокоїлась напрямком руху, але згадала про декомунізацію й знайшла відповідь на свої запитання. Рухались ми у правильний бік, рухались швидко і тут вже мої супутники розкрили увесь потенціал розігрітих м'язів. Швидкість понад 30 км/годину, без зупинок, граючись у сидіння на колесі. Дістались Гребінок за 10 хвилин до відправлення електрички. Встигли )
Розташували велосипеди, розсілися та розслабились. Вважаю, що гарно прокатили тамтешніми дорогами, надихались чистого повітря, розвантажили мізки для майбутнього вдалого робочого тижня

Усім красно дякую. Чекаю у наступних поїздках!
Фото повторили: (8 років - тривалий час...)

Фото тут: АЛЬБОМ

[teflon]

Дякую за покатеньку, буде дуже цікаво!